середа, 18 лютого 2015 р.

17 лютого – міжнародний День спонтанного прояву доброти


Доброта — це те, що може побачити сліпий і почути глухий.
Марк Твен


 

 День спонтанного вияву доброти - одна з недавніх ініціатив міжнародних благодійних організацій. Це свято має всесвітнє значення і святкується незалежно від громадянства. Суть свята полягає в безкорисливому і безмежному прояві доброти по відношенню до всіх оточуючих. 
Активісти громадської організації «Типовий Бар» - це молода енергійна молодь, яка хоче змінити світ на краще, подолати черствість, поповнити своє життя та інших добрими вчинками. Вони прагнуть не бути байдужими в наш неспокійний час, коли майже всі знаходяться у стані втоми і роздратування від турбот, від звісток про війну, від негативного впливу шкідливих звичок тощо.

пʼятниця, 13 лютого 2015 р.

ЗА КОЖНИМ ВОЇНОМ – АФГАНЦЕМ - ДОЛЯ, ЖИТТЄВИЙ ПОДВИГ, КРОК У БЕЗСМЕРТЯ.

  
 Пам'ять! Гірка пам'ять війни! Вона ніколи не згасне. Вона ятрить мозок, збуджує уяву. Пам'ять! Що ти залишила? Похоронки? Сльози матерів? Наречених, що недолюбили своїх хлопців? Поминальний дзвін та тепло свічки? Про що ти задумався, ветеране? Які сторінки твого життя гортає пам'ять, від чого стікає кров'ю твоє наболіле серце?
   Не йдуть, з пам'яті скалічені душі людей, не залишають серце полеглі побратими. І гортає пам'ять свої жалобні сторінки. Вшановує держава твої подвиги, віддаючи належне твоєму героїзму. Так чому ж біль на твоєму обличчі, біль у твоєму серці?

  Чимало літ минуло відтоді, як вивели з Афганістану радянські війська, але рани цієї війни кровоточать і досі. Не можуть матері забути загиблих та покалічених синів, а дружини та діти — своїх чоловіків і батьків. Ми маємо знати про страшні події безглуздої афганської війни і пам'ятати, що серед і нас живуть люди, які в 19-20 років стали свідками й учасниками воєнних подій. І ми маємо пишатися їхньою мужністю, героїзмом, подвигом.
 Про події тієї далекої, вже чужої війни, розповів  вихованцям Центру «Еверест» воїн –афганець  Віктор Михайлович Кашуба.  Діти мали змогу почути про Афганську війну з перших вуст. В ході зустрічі звучали спогади про ті важкі випробовування, що випали на його юність.  Свист куль, біль втрат друзів – все те випало на його  долю. Та і в мирний час не так просто було починати нове мирне життя. У афганців не було пільг і привілеїв, їм не надавали гарних вакансій у великих містах. Треба було жити так, ніби і не були на тій війні.
Згадував  колишній солдат, як проходив навчальні збори і наскільки важкими вони були. Він розповідав про заставу, на якій провів усі роки війни, про місцевих мешканців та їх відношення до радянських військ. З радістю відповідав на різноманітні запитання, радів, що  гірка пам’ять про війну не згасає.
Тож нехай надовго у наших серцях залишиться пам'ять про страшне лихоліття Афганської війни, а в кожній родині панує мир, злагода і спокій. А подібні заходи виховують в нас повагу до старшого покоління,  цінність людського життя.