вівторок, 31 березня 2015 р.





Уявіть собі рослинку. Нехай це буде квітка. Ромашка. І в неї пелюсточки не білі, а рожеві. Вона – особлива, як ваші дітки. Росте одна, в горщику, який накрили ящиком. І через нього не проникає світло, не потрапляє дощ, до того ж він тісний. Що станеться з цією квіточкою? Зможе вона вирости? З’являться на ній нові листочки? Ніколи!
Вона спочатку зів’яне, а потім і зовсім загине без вологи  і світла.
А якщо висадити її з горщика в сад, поливати доглядати…
Так і дитина – в’яне без спілкування. Кожному потрібно розвиватись, пізнавати щось нове, розширювати кругозір. Тим більше  дітям з особливими потребами...

вівторок, 24 березня 2015 р.

Скажемо туберкульозу « Ні!»
Туберкульоз  посідає особливе місце серед соціальних і медичних проблем людства.
Туберкульоз не ліквідований в жодній країні світу. Починаючи з 90-х років ХХ сторіччя помітно зросла розповсюдженість туберкульозу у всьому світі, в тому числі і на Україні.
В  День всесвітньої  боротьби з туберкульозом, в Центрі "Еверест" був проведений  інформаційно-просвітницький захід під назвою " Скажемо туберкульозу « Ні!»".  Адже, ця тема дуже актуальна в наш час, коли третина населення Землі інфікована туберкульозною паличкою.   


     Сестра медична Авдєєва Галина  в цікавій і доступній формі познайомила дітей з причинами виникнення туберкульзу, шляхами поширення цієї страшної хвороби. Лікар наголосила на основних симптомах,  наявність яких потребує негайного відвідання лікаря-фтизіатра: наявність підвищеної температури тіла  в другій половині дня протягом тривалого часу без явно виражених симптомів хвороби, тривалість кашлю більше трьох тижнів, наявність крапель крові під час кашлю.

Вихованці Центру «Еверест»  мали змогу  багато дізнатися про джерела інфекції та шляхи поширення туберкульозу. Особливо, їх зацікавила тема про запобігання  цьому захворюванню.
 Після бесіди було проведено міні-опитування та перегляд відеоролику з якого стало зрозуміло, що діти добре засвоїли всю важливість оберігання себе і близьких від туберкульозу. Учасники заходу зробили висновок: хворобу можна перемогти, головне - вчасно виявити і виконати всі призначення лікаря.


                                   «Я намалюю щастя»


Кожен по – своєму розуміє , що таке ЩАСТЯ. Якщо його трактувати як звичайне задоволення  своїх потреб і бажань, то тоді щастя може полягати в чому завгодно. Для спраглої людини – ковток води,  для голодної –кусень хліба, для хворої – вилікуватися і одужати. Таке щастя доступне кожному. І  чим сильніше ми до чогось прагнемо, тим більше задоволення воно нам може  дати. Та найголовніше – дозволити собі бути щасливим!
Напевне, немає людини, яка б не хотіла бути щасливою.
А в чому ж  полягає    щастя, і що необхідно для того , щоб відчути себе  щасливим?
Дехто вважає, що щастя - це сімейне благополуччя, здоров’я та велике коло друзів. Інші -  просто жити на світі і можливість кожного дня бачити схід сонця. Треті , виходячи з того , що людина може бути або тільки щасливою , або  тільки нещасливою , стверджують ,що щастя полягає лише у відсутності нещастя або страждань.
 Над цими запитанням розмірковували учасники арт - терапевтичного заняття «Я намалюю щастя» за Вальдорфською методикою, яке проходило в Центрі «Еверест» напередодні Міжнародного дня щастя. До заняття долучилися і наші волонтери загону «Еверест» на чолі з Ольгою Лобановою, які теж спробували передати стан щастя за допомогою малюнків.
- Якого кольору щастя?
Можливо побачити вдасться?
- Це ж колір веселого літа,
І ніжно-духмяного жита,
Яскравого неба в блакиті,
І квітів, росою, що вмиті.
І посмішок щирих дитячих…
Творчість захопила всіх дітей і дорослих, малювали навіть непосидючі. Діти малювали своє щастя, свої позитивні емоції. Заняття пройшло у веселому настрої, діти отримали масу приємних вражень!
І не дивлячись на те, що розуміння щастя для кожного своє, істина одна: здобути щастя прагне кожна людина на Землі.






суботу, 21 березня 2015 р.

 Міжнародний день щастя
     Щастя. Тлумачний словник дає нам визначення щастя: це стан людини, який відповідає найбільшому задоволенню умовами свого буття, повноті й усвідомленості життя, здійсненню свого людського призначення. А звідси  випливає, що у кожної людини воно різне, що щастя є «мале» й «велике».
    Враховуючи, що прагнення до щастя є основоположною метою людства, Генеральна Асамблея ООН, за даними проекту Dilova Mova.com, 28-го червня 2012-го року, на своєму 118-му пленарному засіданні прийняла відповідну резолюцію, в якій запропонувала всім державам - членам і структурам самої системи організації Об’єднаних Націй, а також і іншим регіональним і міжнародним організаціям, широкому громадянському суспільству, включаючи як неурядові організації, так і приватних осіб, відзначати Міжнародний день щастя, і постановила щорічно проводити його 20-го березня.
   Підтримуючи дану ініціативу із щирими  бажаннями всім і кожному бути щасливим, до Барського міського центру соціально-психологічної реабілітації  дітей та молоді з функціональними обмеженнямии  «Еверест» завітали  активісти ініціативної групи громадського об’єднання «Самопоміч»-Бар:  Олексій Пацьора,  Артур Цицюрський , Роман Мочарний та члени громадської організації «На крилах віри». 
      Справжнє щастя – це передусім вміння любити життя і людей, вміння віддавати свої сили, своє душевне тепло людям. Гості вже давно стали щирими друзями Центру «Еверест» та Асоціації захисту та допомоги інвалідам «На крилах віри».  Ото ж і в день свята  прийшли розділити радість і щастя спілкування  із неповносправними.
      Друзі  разом  взяли  активну участь у цікавому занятті з елементами тренінгу «Дозволь собі стати щасливим», який розробила та провела практичний  психолог  Центру «Еверест»  Ганна  Бродецька.   Учасники  активно обговорювали тему щастя та  поради, як бути щасливим без матеріальних цінностей. Також для підняття настрою бажали одне одному того, що, на їхню думку, зробило би щасливим ближнього.
       Таким чином ми дізнались, що для вихованців «Евересту» щастя - це сімейне коло, здоров’я, друзі та друга половинка поруч та просто жити на світі і можливість кожного дня бачити і відчувати промінчики сонця. Пролунала  думка, що щастя кожний розуміє по-своєму. Але загалом — це коли всі відчувають себе щасливими, коли усім добре, коли поряд завжди є вірні друзі, коли у світі панує взаєморозуміння!
        Наостанок всі бажали одне одному того, що не купиш за гроші, а це - найдорожче та найцінніше - здоров’я. Бажали навіть нематеріального: більше посмішок, зірочок з неба, сонячних зайчиків, веселок та промінчиків сонечка і, звичайно ж, щастя.
       Щирі почуття «еверестівців» ніби повітрям передалися навколишнім –  всі задоволені  і щасливі, бо  всі вміють радіти успіхам, допомагати, і в горі і в біді співчувати, бути  уважним…
       Щоб не втомились учасники тренінгу, вчитель-реабілітолог Анастасія Рожок перенизувала  заняття  цікавими рухливими паузами.
       Педагог соціальний  Неля Смотрицька  усіх присутніх  щиро запросила на своє арт-терапевтичне заняття «Намалюймо своє щастя!» за Вальдорфською методикою.  Творчість  захопила всіх, малювали навіть непосидючі.   Кожна творча робота несла побажання миру, здоровя   та душевної  гармонії.
       Тетяна Марущак  разом з   активістами громадського об’єднання «Самопоміч»-Бар Оксаною Бас та Станіславом  Бондарчуком із солодощами і творчими подарунками від дітей та молоді з функціональними обмеженнями  відвідали  стареньких соціального будинку «Милосердя».  У спілкуванні з мудрими, поважними та натрудженими  людьми  ми відчули, як вони страждають за своєю оселею, своїм садочком, своєю земелькою. Одне радує, що в соціальному закладі їм тепло і затишно, про них піклуються по-домашньому.
 
     На запитання: «Чи були щасливі?», відповіли: «Звичайно, я ж був молодий та здоровий!» Своє щастя старенькі асоціюють неодмінно  із здоров’ям – це коли ти здоровий, коли ти маєш родичів і свій будинок. Важко передати наші почуття щастя і радості, що ми  зуміли підтримати немічних людей похилого віку.

      Раділи  працівники, діти, молодь та їхні родини, бо щасливі з того що не озлобила нас колись кривда і хвороба, самотність і жорстокість, бо мірою нашого життя є добро, а не зло.   Отже, повноцінне щастя має тільки той, хто щедрий душею, морально високий, кого веде життям любов до людей. Своїм життям вони утверджують добро на землі й людяне в людині.







четвер, 12 березня 2015 р.

                       Піщинка-перлинка мандрує по Вінниччині   
З ініціативи церкви християн Адвентистів 7-го Дня у Центрі  «Еверест»  відбулася надзвичайно приємна  подія. Силами не байдужих творчих людей із села Михайлівці  Мурило-Куриловецького району  була продемонстрована вистава «Піщинка». Групу народного театру очолила креативна майстриня пані Наталя Сіфорова разом із своїм чоловіком Валерієм Сіфоровим.
Родина Сіфорових з підручних матеріалів пошила яскраві ляльки для вистави, змайстрували чудернацькі декорації та  своїм оптимізмом запалила серця дітей та молоді з функціональними обмеженнями «Еверест».
Разом із дітьми  сім’я створила  виставу про маленького хлопчика – Піщинку, який шукав себе у цьому безмежному світі, аж поки не став коштовною перлиною, котра пожертвувала собою на благо інших.
   Вихованці нашого Центру були в захваті від вистави, від пригод хлопчика-Піщинки. «Еверестівці» могли роздивитися їх зблизька, і спробувати з якого матеріалу вони зроблені.

   Поки що це єдина вистава з якою колектив об`їздив  8 подібних закладівів Вінницької області. Але група розвивається, готуються нові ляльки, нові вистави. І наші вихованці Центру, і також наш  колектив теж сподівається на нову зустріч.
                    Про що розказують старі фотографії?
                                                                Кожна людина є історія,
                                                                Не схожа ні на яку іншу.
                                                                        А. Каррель

    Кожна людина повинна знати свій родовід, пам'ятати своїх прадідів, знати, чи м вони займалися, як жили, чим славилися. Треба вивчати " родинне дерево»свого роду. Що більший рід, то міцнішим росте дерево,  у кожної гілочки чи коріння є своє ім'я. Дізнатися про це нам може допомогти сімейний архів — родинні фотографії, листи, альбоми, інші сімейні реліквії.
       Хтось, не подумавши, запитає: а для чого все це зберігати?
Перш за все тому, що це велика цінність, щоб познайомити  дітей,онуків, правнуків, далеких  і близьких товаришів.
       Старше покоління до цих духовних посвідок було вельми ощадливим і бережливим. Рідко знайдеш у селі літню жінку, котра б не приберегла в скрині предмети традиційного одягу своєї матері чи бабусі. У домашніх архівах неодмінно знайдемо родовідні метрики, яким, як кажуть, нема ціни. Кожен такий предмет є живим свідченням про конкретних людей.
Переконані,  найбільшу цінність у сімейному архіві займає сімейний альбом-літопис.
   "Еверестівці" разом із своїми найкращими друзями із  учнівським волонтерським  загоном  "Еверест" організували теплу незабутню зустріч, де із захопленням розглядали  світлини  із своїх  сімейних альбомів.
    Усі діти, волонтери та  працівники  принесли  фотокартки  своєї сім'ї, хтось взяв із дому цілий великий альбом, хтось декілька фото із дитинства, а дехто лише одну маленьку фотографію, але такий дорогий спомин дитинства.
      Всі  присутні із трепетом розповідали  про своїх батьків, дитинство, юність... А ще із захопленням розглядали світлини семирічної давності самого Центру «Еверест», які шанобливо зберігаються у літописі закладу.
    Час непомітно пройшов, але історія фото  вимагає продовження. Тож, запрошуємо наших друзів  в п’ятницю, 13 березня 2015 року  поділитися своєю  життєвою історією  та  своїми давніми світлинами.
     Бережіть свої  сімейні реліквії, сімейні альбоми, щоб потім, на схилі літ, передати своїм дітям. Бо знати свій родовід, зберігати про нього нетлінну пам'ять - означає любити свою Вітчизну.

     Це не просто красиві слова, це обов'язок не тільки перед минулим, а й перед майбутнім поколінням.




середу, 11 березня 2015 р.

Музично - ігрове шоу
       « Надійшла весна прекрасна, многоцвітна, тепла, ясна»           .
  Що наше життя? Це – гра, театр, низка подій та випадковостей, чорно-білий фільм, а можливо, захоплююча подорож нізвідки в нікуди?
Добре, коли на початку цього шляху є орієнтири, поставлені вітрила, коли близькі люди вам на допомогу дають весла та  мапу. Саме тут на допомогу приходить волонтерський загін «Еверест» із числа школярів Барської ЗОШ І-ІІІ ступенів №4.


Щосереди, доброзичливі волонтери  свій прихід перетворюють  на справжнє свято. Одне із таких дійств  вони влаштували на початку весни, яке мало назву « Надійшла весна прекрасна, многоцвітна, тепла, ясна».            
Хоча вона ще молода і  ніжна, але вже усміхається святково й чисто, в її ледь чутному диханні – збудлива таємниця свіжості, краси природи, що завжди відроджується і оновлюється. Вся земля наче випромінює благодатну снагу, що допомагає рости не тільки траві, квітам, деревам, а й мріям наших «еверестівців». 

Творчий, креативний керівник волонтерського загону "Еверест" Ольга Лобанова разом із своїми не менш творчими учнями  підготувала вокальні  номери,  яскраві сольні виступи дітей, які наповнили усіх присутніх позитивним зарядом енергії та яскравими емоціями.
А ще волонтери провели цікаві ігри та інтерактивні вправи  з дітьми. Одна із таких вправ називалася «Пробудження проліска», адже він серед квітів з’являється найпершим. Пролісок – квітка ніжна , але смілива й нетерпляча. Ще не зійде сніг, а вже крізь весняну снігольодову скоринку пнеться цупкий паросток.
 Перед дітьми була поставлена мета – своїми рухами, мімікою, жестами відтворити пробудження цієї тендітної квіточки від зимового сну. І це завдання нашим вихованцям дуже сподобалося, кожен хотів спробувати увійти в роль, передати  почуття та емоції , продемонструвати свої вміння перевтілюватися.
В нашому закладі панував гарний настрій, лунав веселий сміх, усі без винятку учасники  були задіяні в різних конкурсах та  змаганнях. А їх було чимало, це і вправи «Я зможу», "Оплески", «Розсміши мене», танцювальні ігри «Острівець»,  "Потяг", "Танець навпаки" тощо.
Тепла зустріч, розваги та ігри, щире спілкування— все це створило незабутню атмосферу справжнього свята весни і юності.

 

пʼятницю, 6 березня 2015 р.

СВЯТО ВЕСНИ І КРАСИ В «ЕВЕРЕСТІ»

                    
Весна… Напевно, не знайдеться людини, а, особливо, жінки, яка б не любила весну.
За що ми любимо весну? За яскраве сонечко, за звук талої води, що капає з дахів, за оновлення наших надій і сподівань, за можливість скинути такий обридлий важкий зимовий одяг. І за те, що на початку весни є жіноче свято.
І сьогодні нам вже зовсім неважливо, коли і хто придумав відзначати жіночий день. Виявляється, що ще в древньому Римі було прийнято відзначати жіночий день. Навіть, рабині в цей день отримували вихідний і якісь подарунки. А знатні римлянки вдягали святкові вбрання і йшли в храм богині Вести.
Жіноче свято в Римі відзначалось на початку весни. Саме жінка дає нове життя. Саме весна – початок нового життя в природі.
Справжню святкову атмосферу створили наші, завжди з нетерпінням очікувані, гості - студенти Барського гуманітарно-педагогічного коледжу ім. М. Грушевського, які підготували чудову  святкову програму для вихованців Центру "Еверест" та їхніх батьків. 
Викладачі-віртуози Андрій Мілінчук і В’ячеслав Крупський чудово виконали музичні твори  на акордеоні.  Музичне виконання Олега Чернілевського на саксофоні можна було  порівняти із бальзамом на роз’ятрену рану.  Здібні дівчата  Ольга Шуріпа та Мар’яна Мазуренко, немов весняні солов’ї порадували своїм  чарівним співом присутніх.  Талановиті гості знають, що своїм Божим даром вони  зцілюють душу не лише хворої людини, а й здорового оточення. 
Отож,  всі присутні щиро дякували за релаксаційний подарунок організатору святкової програми, керівнику волонтерської школи «Дзвіночок» Людмилі Кузнєцовій.
Еверестівці створили своїми умілими руками гарні листівки, які подарували  жінкам м. Бар  за їхнє  чисте і добре серце, сповнене добра та милосердя. Своїм матерям діти подарували  власноруч виготовлені подарунки та виконання пісень про рідних мам.
          На свято прийшла керуюча Барського відділення ПАТ «Банк «Київська Русь»  Тетяна Шинкар, яка гостинно частувала наших вихованців солодощами.  
 
 Директор Центру "Еверест" Тетяна Марущак щиро подякувала всім гостям, які відвідали свято весни і краси. Бажала, щоб  кожен  день буде сонячним і радісним, щоб довкола панували  любов і гармонія