Вони захоплюють одразу, при першому погляді – сонячні натюрморти, що з’явились у коледжовій галереї. Підходимо ближче: на тарелях цвітуть вигадливі квіти у букетах та вазонах, гарцюють вершники, прогулюються панночки із дженджуристими паничами, сяють зорі та злітає з пишної калинової гілки зозуля. Хто ж подарував радість нової зустрічі із дивом землі Барської – її керамікою?
      Творці робіт – вихованці реабілітаційного центру «Еверест» – завітали до коледжу 20 грудня на презентацію арт-терапевтичного проекту «Безмежна історія краю особливими очима» разом з директором Тетяною Марущак та вихователем Нелею Смотрицькою. Тут на них радо очікували наставники – викладач рисунку і живопису Надія Підгорна й художниця Надія Іванисько, колишня випускниця коледжу; автор ідеї проекту – викладач Роман Мочарний. Жваві коментарі викликав перший, побіжний огляд, адже власна робота справляє зовсім різні враження у руках та у гарно освітленій галереї.
        Відкриваючи виставку, Надія Володимирівна Підгорна підкреслила, що тематика проекту обрана не випадково, а має на меті підтримати наші духовні сили й етнічну пам’ять, пробуджуючи їх етнокодами-символами зображень, кольору, композиції. Директор коледжу, кандидат педагогічних наук Петро Нестерович Савчук відзначив надзвичайну важливість духовного відродження через національне мистецтво і висловив захоплення витонченими роботами «еверестівців», їхнім відчуттям краси і наполегливістю, а кандидат мистецтвознавства, заступник директора з наукової роботи та міжрегіональних зв’язків Антоніна Іванівна Сторожук висловила слушну пропозицію щодо важливості відвідування виставки усіма жителями міста, особливо школярами, для зміцнення духовного зв’язку із малою Батьківщиною, нового відкриття її самобутності. 
      Для вихованців центру «Еверест» це відкриття відбулось, бо автор даного матеріалу зробила своєрідний екскурс у історію барської кераміки, розкривши символіку кольору, елементів візерунку та технології його відтворення у глині та фарбах. Надія Василівна відкрила для присутніх тонкощі роботи у новій для всіх техніці кінусайку – нанесення контррельєфного лінійного малюнку на пінопласті та заповнення його відповідно дібраними шматочками тканин.
Погляньте на роботи Максима Суконіка, Сергія Яськевича,Віти Савосіної, Ірини Кльоц, Тетяни Михайлової, Романа Андрусика, Катерини Дмуховської, Юрія Іродюка! Скільки ж треба мати художнього смаку, відчуття кольору і форми, уважності, терпіння й захоплення, щоб змусити нас побачити у звичайному – незвичайність! А ще – мужності, бо хворі пальці не завжди ведуть тонку й гарну лінію…Та поряд – люблячі наставники, вихователі. Обидві Надії – Підгорна та Іванисько – впевнені, що досягнуть разом з учнями всеукраїнського «галерейного» рівня. І матеріали, і замовники, і спонсори знайдуться. Адже, за давньоримським висловом, «…дорогу здолає той, хто йде»! Перший крок уже зроблено – виставка у галереї нашого гуманітарно-педагогічного коледжу… А ми – приєднуймося, бо разом іти – краще!