Ми всі рівні перед Богом.

На долю людей з обмеженими можливостями випали нелегкі випробування, однак вони, долаючи труднощі, проявляють виняткову силу духу і непохитну віру в життя.

Від того, як суспільство ставиться до тих, кому з тих чи інших причин важко або не можливо самостійно подбати про себе залежить рівень цивілізованості цього суспільства.

 У день, коли вся світова спільнота 3 грудня відзначає Міжнародний день інвалідів у Барському міському центрі соціально-психологічної реабілітації дітей та молоді з функціональними обмеженнями «Еверест» було гамірно і весело – для особливих діток району (які мають певні відхилення у психічному й фізичному розвитку) влаштували свято.

                        

Цього дня до «еверестівців» та їх особливих дітей  з солодкими гостинцями та невеличкими концертними програмами завітали добрі друзі закладу – волонтерські загони: «Еверест» (з числа учнів ЗОШ І-ІІІ ст. №4 м. Бара) і «Дзвіночок» (до якого входять студенти БГПК ім. М.Грушевського). Пісенні та музичні композиції у виконанні волонтерів на стільки захопили вихованців «Евересту», що вони не лише захопливо слухали кожен творчий номер, а й емоційно підспівували й аплодували. Крім добродушних волонтерських загонів дітки з функціональними обмеженнями разом із директором центру Тетяною Марущак радо зустрічали й голову РДА Володимира Саволюка і мецената, голову Міжнародної громадської організації «Всенародний контроль та захист» Бориса Мацюка, які також принесли для них солодощі.Окремо від доброго друга та благодійника закладу Василя Онопенка передала дітлахам найтепліші вітання й солодкі гостинці директор районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Тетяна Шароградська. Невеличкі подаруночки, виготовлені барськими школярами, вручили «еверестівцям» учителі районного центру позашкільної роботи з дітьми та підлітками. Не з порожніми руками завітали до «Евересту» й працівники Барської районної бібліотеки для дітей, приватні підприємці А.Цицюрський та М.Маршук.

Всі, у кого душа не черства і глуха до чужого горя, хто має щиру душу та відкрите серце завітав до тих, кому потрібне добре слово,  дружня посмішка та слово підтримки.  Отож і до центру «Еверест» хтось прийшов, а хтось приїхав,  а інші телефонували, але  всі бажали присутнім сили духу, оптимізму та висловлювали  впевненість у тому, що центр «Еверест» і надалі залишиться для   дітей та молоді з   вадами розвитку затишним осередком дружньої взаємопідтримки та творчого розвитку.Діти та молодь з інвалідністю не вимагають до себе жалю, тому що, як ніхто давно усвідомили що це шлях в нікуди. Вони пристосовуються як можуть зі всіх своїх сил. Так сталося, адже на їх місці могла би опинитися будь-яка інша людина. І для їх виживання не потрібно щось особливе, лише елементарне - можливість жити, жити серед людей, бути в суспільстві і відчувати себе людьми, як і всім нам. Ми всі рівні перед Богом/