Про що розказують старі фотографії?

                                                                Кожна людина є історія,

                                                                Не схожа ні на яку іншу.

                                                                        А. Каррель

    Кожна людина повинна знати свій родовід, пам'ятати своїх прадідів, знати, чи м вони займалися, як жили, чим славилися. Треба вивчати " родинне дерево»свого роду. Що більший рід, то міцнішим росте дерево,  у кожної гілочки чи коріння є своє ім'я. Дізнатися про це нам може допомогти сімейний архів — родинні фотографії, листи, альбоми, інші сімейні реліквії.

       Хтось, не подумавши, запитає: а для чого все це зберігати?
Перш за все тому, що це велика цінність, щоб познайомити  дітей,онуків, правнуків, далеких  і близьких товаришів.

       Старше покоління до цих духовних посвідок було вельми ощадливим і бережливим. Рідко знайдеш у селі літню жінку, котра б не приберегла в скрині предмети традиційного одягу своєї матері чи бабусі. У домашніх архівах неодмінно знайдемо родовідні метрики, яким, як кажуть, нема ціни. Кожен такий предмет є живим свідченням про конкретних людей.

Переконані,  найбільшу цінність у сімейному архіві займає сімейний альбом-літопис.

   "Еверестівці" разом із своїми найкращими друзями із  учнівським волонтерським  загоном  "Еверест" організували теплу незабутню зустріч, де із захопленням розглядали  світлини  із своїх  сімейних альбомів.

    Усі діти, волонтери та  працівники  принесли  фотокартки  своєї сім'ї, хтось взяв із дому цілий великий альбом, хтось декілька фото із дитинства, а дехто лише одну маленьку фотографію, але такий дорогий спомин дитинства.

      Всі  присутні із трепетом розповідали  про своїх батьків, дитинство, юність... А ще із захопленням розглядали світлини семирічної давності самого Центру «Еверест», які шанобливо зберігаються у літописі закладу.

    Час непомітно пройшов, але історія фото  вимагає продовження. Тож, запрошуємо наших друзів  в п’ятницю, 13 березня 2015 року  поділитися своєю  життєвою історією  та  своїми давніми світлинами.

     Бережіть свої  сімейні реліквії, сімейні альбоми, щоб потім, на схилі літ, передати своїм дітям. Бо знати свій родовід, зберігати про нього нетлінну пам'ять - означає любити свою Вітчизну.

     Це не просто красиві слова, це обов'язок не тільки перед минулим, а й перед майбутнім поколінням.

Музично - ігрове шоу

       « Надійшла весна прекрасна, многоцвітна, тепла, ясна»           .

  Що наше життя? Це – гра, театр, низка подій та випадковостей, чорно-білий фільм, а можливо, захоплююча подорож нізвідки в нікуди?

Добре, коли на початку цього шляху є орієнтири, поставлені вітрила, коли близькі люди вам на допомогу дають весла та  мапу. Саме тут на допомогу приходить волонтерський загін «Еверест» із числа школярів Барської ЗОШ І-ІІІ ступенів №4.

Щосереди, доброзичливі волонтери  свій прихід перетворюють  на справжнє свято. Одне із таких дійств  вони влаштували на початку весни, яке мало назву « Надійшла весна прекрасна, многоцвітна, тепла, ясна».            

Хоча вона ще молода і  ніжна, але вже усміхається святково й чисто, в її ледь чутному диханні – збудлива таємниця свіжості, краси природи, що завжди відроджується і оновлюється. Вся земля наче випромінює благодатну снагу, що допомагає рости не тільки траві, квітам, деревам, а й мріям наших «еверестівців». 

Творчий, креативний керівник волонтерського загону "Еверест" Ольга Лобанова разом із своїми не менш творчими учнями  підготувала вокальні  номери,  яскраві сольні виступи дітей, які наповнили усіх присутніх позитивним зарядом енергії та яскравими емоціями.

А ще волонтери провели цікаві ігри та інтерактивні вправи  з дітьми. Одна із таких вправ називалася «Пробудження проліска», адже він серед квітів з’являється найпершим. Пролісок – квітка ніжна , але смілива й нетерпляча. Ще не зійде сніг, а вже крізь весняну снігольодову скоринку пнеться цупкий паросток.

 Перед дітьми була поставлена мета – своїми рухами, мімікою, жестами відтворити пробудження цієї тендітної квіточки від зимового сну. І це завдання нашим вихованцям дуже сподобалося, кожен хотів спробувати увійти в роль, передати  почуття та емоції , продемонструвати свої вміння перевтілюватися.

В нашому закладі панував гарний настрій, лунав веселий сміх, усі без винятку учасники  були задіяні в різних конкурсах та  змаганнях. А їх було чимало, це і вправи «Я зможу», "Оплески", «Розсміши мене», танцювальні ігри «Острівець»,  "Потяг", "Танець навпаки" тощо.

Тепла зустріч, розваги та ігри, щире спілкування— все це створило незабутню атмосферу справжнього свята весни і юності.

 

СВЯТО ВЕСНИ І КРАСИ В «ЕВЕРЕСТІ»

                    

Весна… Напевно, не знайдеться людини, а, особливо, жінки, яка б не любила весну.

За що ми любимо весну? За яскраве сонечко, за звук талої води, що капає з дахів, за оновлення наших надій і сподівань, за можливість скинути такий обридлий важкий зимовий одяг. І за те, що на початку весни є жіноче свято.

І сьогодні нам вже зовсім неважливо, коли і хто придумав відзначати жіночий день. Виявляється, що ще в древньому Римі було прийнято відзначати жіночий день. Навіть, рабині в цей день отримували вихідний і якісь подарунки. А знатні римлянки вдягали святкові вбрання і йшли в храм богині Вести.

Жіноче свято в Римі відзначалось на початку весни. Саме жінка дає нове життя. Саме весна – початок нового життя в природі.

Справжню святкову атмосферу створили наші, завжди з нетерпінням очікувані, гості - студенти Барського гуманітарно-педагогічного коледжу ім. М. Грушевського, які підготували чудову  святкову програму для вихованців Центру "Еверест" та їхніх батьків. 

Викладачі-віртуози Андрій Мілінчук і В’ячеслав Крупський чудово виконали музичні твори  на акордеоні.  Музичне виконання Олега Чернілевського на саксофоні можна було  порівняти із бальзамом на роз’ятрену рану.  Здібні дівчата  Ольга Шуріпа та Мар’яна Мазуренко, немов весняні солов’ї порадували своїм  чарівним співом присутніх.  Талановиті гості знають, що своїм Божим даром вони  зцілюють душу не лише хворої людини, а й здорового оточення. 

Отож,  всі присутні щиро дякували за релаксаційний подарунок організатору святкової програми, керівнику волонтерської школи «Дзвіночок» Людмилі Кузнєцовій.

Еверестівці створили своїми умілими руками гарні листівки, які подарували  жінкам м. Бар  за їхнє  чисте і добре серце, сповнене добра та милосердя. Своїм матерям діти подарували  власноруч виготовлені подарунки та виконання пісень про рідних мам.

          На свято прийшла керуюча Барського відділення ПАТ «Банк «Київська Русь»  Тетяна Шинкар, яка гостинно частувала наших вихованців солодощами.  

 

 Директор Центру "Еверест" Тетяна Марущак щиро подякувала всім гостям, які відвідали свято весни і краси. Бажала, щоб  кожен  день буде сонячним і радісним, щоб довкола панували  любов і гармонія

17 лютого – міжнародний День спонтанного прояву доброти

Доброта — це те, що може побачити сліпий і почути глухий.

Марк Твен

 

 День спонтанного вияву доброти - одна з недавніх ініціатив міжнародних благодійних організацій. Це свято має всесвітнє значення і святкується незалежно від громадянства. Суть свята полягає в безкорисливому і безмежному прояві доброти по відношенню до всіх оточуючих. 
Активісти громадської організації «Типовий Бар» - це молода енергійна молодь, яка хоче змінити світ на краще, подолати черствість, поповнити своє життя та інших добрими вчинками. Вони прагнуть не бути байдужими в наш неспокійний час, коли майже всі знаходяться у стані втоми і роздратування від турбот, від звісток про війну, від негативного впливу шкідливих звичок тощо.

ЗА КОЖНИМ ВОЇНОМ – АФГАНЦЕМ - ДОЛЯ, ЖИТТЄВИЙ ПОДВИГ, КРОК У БЕЗСМЕРТЯ.

  

 Пам'ять! Гірка пам'ять війни! Вона ніколи не згасне. Вона ятрить мозок, збуджує уяву. Пам'ять! Що ти залишила? Похоронки? Сльози матерів? Наречених, що недолюбили своїх хлопців? Поминальний дзвін та тепло свічки? Про що ти задумався, ветеране? Які сторінки твого життя гортає пам'ять, від чого стікає кров'ю твоє наболіле серце?

   Не йдуть, з пам'яті скалічені душі людей, не залишають серце полеглі побратими. І гортає пам'ять свої жалобні сторінки. Вшановує держава твої подвиги, віддаючи належне твоєму героїзму. Так чому ж біль на твоєму обличчі, біль у твоєму серці?

  Чимало літ минуло відтоді, як вивели з Афганістану радянські війська, але рани цієї війни кровоточать і досі. Не можуть матері забути загиблих та покалічених синів, а дружини та діти — своїх чоловіків і батьків. Ми маємо знати про страшні події безглуздої афганської війни і пам'ятати, що серед і нас живуть люди, які в 19-20 років стали свідками й учасниками воєнних подій. І ми маємо пишатися їхньою мужністю, героїзмом, подвигом.

 Про події тієї далекої, вже чужої війни, розповів  вихованцям Центру «Еверест» воїн –афганець  Віктор Михайлович Кашуба.  Діти мали змогу почути про Афганську війну з перших вуст. В ході зустрічі звучали спогади про ті важкі випробовування, що випали на його юність.  Свист куль, біль втрат друзів – все те випало на його  долю. Та і в мирний час не так просто було починати нове мирне життя. У афганців не було пільг і привілеїв, їм не надавали гарних вакансій у великих містах. Треба було жити так, ніби і не були на тій війні.

Згадував  колишній солдат, як проходив навчальні збори і наскільки важкими вони були. Він розповідав про заставу, на якій провів усі роки війни, про місцевих мешканців та їх відношення до радянських військ. З радістю відповідав на різноманітні запитання, радів, що  гірка пам’ять про війну не згасає.

Тож нехай надовго у наших серцях залишиться пам'ять про страшне лихоліття Афганської війни, а в кожній родині панує мир, злагода і спокій. А подібні заходи виховують в нас повагу до старшого покоління,  цінність людського життя.

З любов’ю від Центру «Еверест»

 Сьогодні,  коли наша країна потребує  миру та любові, кожний  громадянин повинен для себе  вирішити: хто він є, і що для нього головне в цей момент. Необхідно ставити перед собою запитання: що я роблю для того, щоб у нас був мир, щоб не зруйнували мій будинок. І взагалі, що я  здатний  зробити, аби не допустити війни на своїй території.

  Багато хто здатний  лише кричати на всіх кутках, який він патріот, і як вболіває за Україну. Коли ж доходить до справи, ховається по кутках.  Це не означає, що кожен повинен брати зброю у руки і йти воювати. Можна просто допомогти тим, хто вже воює - коштами на каски, бронежилети, харчі, або тим пораненим і скаліченим, які нині лежать у госпіталях. 

  Діти та молодь з функціональними обмеженнями  Центру «Еверест» ще влітку започаткували  проведення  благодійної акції «Повернись живим!», влаштовуючи районні ярмарки-виставки на велелюдному  майдані у  м.Бар,  брали активну участь в обласних заходах, передавали бійцям свої листи й малюнки тощо.  

Єдина Україна

Вся Україна святкує День Соборності України, проте особливим він є в сьогоднішні дні, коли світ отримав доказ, що українці – дружній, сильний, згуртований і мудрий народ. Адже саме у цей день сталося наше історичне воз’єднання - було проголошено акт злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки.

До "еверестівців" Центру "Еверест" сьогодні завітали волонтери та учні 10-го класу Барської ЗОШ №4 разом із своїм наставником Лобановою Ольгою, які підготували і провели виховний захід на тему «Єдина Україна». Присутні отримали нагоду здійснити так званий екскурс в історію, переглянувши тематичне відео, де мова йшла про події, що зумовили виникнення цієї дати.

Надзвичайно зворушено створювався об’єднуючий рушниковий живий ланцюг. 

 Треба відзначити, що захід пройшов на позитивному емоційному підйомі під гаслом «Схід і захід разом!», у щирій, теплій атмосфері, без жодного пафосу, а головне – в черговий раз дав змогу усім згадати історію нашої держави, боротьбу за соборність та незалежність, яка виборюється донині.