Вічний дарунок-хустина квітчаста

«Хустино, хустино, чи біла, чи синя –

мені ти миліша усяких обнов.

Хустино, хустино, як ласка родинна,

як вірності пісня про щиру любов»

     У травні коли природа-мати виряджає свою  доню-землю в пишному  вбранні весняних квітів у дорогу  життя, праці і радості, люди  висловлюють подяку материнській самопожертві і відзначають День Матері  та  День сім’ї.

     Силою людського духу, скарбницею людських почуттів є сім’я.  І сьогодні на свято зібралася вся сім’я реабілітаційного центру «Еверест», а ще до «еверестівців» прийшли з добрим словом,  піснею,  порадою і з  чистою українською душею друзі-волонтери із Барської ЗОШ №4 І-ІІІ ступенів.

Народна пісня — це душа народу

Заспівай родино,

Щоб усе збулося!

Щоб у нашій хаті

Лиш добро велося!

     В реабілітаційному центрі гамірно  та  по-святковому шумно, бо у дружній родині «Евересту»  прекрасне свято, яке зібрало друзів-волонтерів та «еверестівців» на Фестиваль української народної пісні.

     Яке диво дивне — народна пісня ! Яку владну силу таїть вона в собі! Минають віки, змінюються суспільні устрої, потрясають світ нищівні війни і голодомори, на зміну одним поколінням приходять інші — у кожного свої смаки, свої уподобання. А народна пісня залишається, через усі злигодні й поневіряння бо проносить вона свій первісний чар, свою нев'янучу молодість.

     Ольга Лобанова - керівник волонтерського загону «Еверест» Барської ЗОШ №4 І-ІІІ ступенів висловила  упевненість, що цей чудовий Фестиваль, пропагуючи українську пісню, плекаючи рідну мову, і надалі сприятиме утвердженню української духовності на Барщині, народних традицій, вихованню молодого покоління на кращих зразках народної творчості, єднанню українців різних поколінь. Ми повинні відроджувати звичаї, традиції та обряди нашого народу, виховувати любов  до народної творчості, гордість за український народ, який має славне героїчне минуле і багату творчу спадщину.

     Директор центру «Еверест» Тетяна Марущак наголосила: «Ми всі – представники великого роду нашого славного краю - України.  Родина до родини – то і є народ. Могутня ріка бере силу з маленьких джерел, так і наша культура збагачується за рахунок родинної історичної спадщини – української пісні. Пісня є наш духовний скарб, який єднає нас, стирає кордони, розповідає світові про велич нашого співучого народу. Мовою пісні гортаємо сторінки історії».

 

 

 

 

 

 

Квітковий рай «Евересту»

     Василь Сухомлинський, не використовуючи у своїй роботі терміну «психотерапія», по суті впровадив у практику її основні методи і форми. Він широко використовував природотерапію у навчанні та вихованні дітей: смакотерапію, кольоротерапію, ароматерапію, рослино- чи квіткотерапію. Усе це він поєднував з музикотерапією та іншими формами психолінгвотерапевтичного впливу. Діти милувалися красою природи, слухали спів пташок, прислухалися до шелесту листя, шуму вітру, спостерігали за барвами сонця, веселки після дощу, тішилися кольором стиглого винограду і смакували його ягодами тощо.

     Центр «Еверест»  широко   впроваджує  інноваційні методики та терапевтичні засоби реабілітації, використовуючи  місцеві краєвиди.

     Працівники та вихованці закладу прагнуть до відновлення душевної гармонії хворої людини шляхом єднання з природою, а кращим її створенням  є квіти, тому вирішили  мати  свій зелений куточок. До ідеї створення власного  квіткового раю долучилися волонтери Барської ЗОШ №4  І-ІІІ ступенів, студенти Барського гуманітарно-педагогічного коледжу ім. М.Грушевського  і Барського автодорожного технікуму. Друзі допомогли  нам розкопати ділянку, висадити бузок,  різноманітні квіти та трави.

     Тепер «еверестівці» з нетерпінням очікують, що різнобарв’я ділянки принесе не лише їм користь, а й  навколишньому довкіллю, адже прекрасне створіння природи – квіти, що допоможуть відновити порушену душевну рівновагу, легше перенести стресову ситуацію.

 

Писанка дивує світ

     У кожної дитини Великдень – найбільш шановане та величне свято. І не тільки тому, що воно приходить з утвердженням справжньої весни, а перш за все тому, що є символом перемоги життя над смертю, добра над злом, світла над пітьмою, віри над безнадійністю.

     І недарма напередодні світлого Христового Воскресіння у нашому  реабілітаційному  закладі відбулося  родинне заняття  писанкарства.
    Із великою відповідальністю до цього заходу поставились вихованці та працівники.

     Цікаво було слухати розповіді школярів легенд про писанку, відомостей про майстрів з писанкарства.

     На третій день Пасхи в Центрі «Еверест» святкували Воскресіння Христове. Поздоровити дітей з Великоднем завітав настоятель храму с. Міжлісся о. Олександр. Цікавою була його розповідь про останні дні життя Спасителя, про його Розп’яття та Воскресіння. Яка ж Паска без святкового столу. Наприкінці заходу вихованців чекав сюрприз. Пасхальні калачі, яскраві писанки, цукерки , печиво, шоколадки, солодкі напої - приємно було покуштувати та поспілкуватися в добрій компанії.

 

 

 

Манко-терапія - одна із новітніх інноваційних технологій арт - терапії

     Ідея використання манної крупи в арт-терапевтичній роботі з'явилася на основі Юнгіанської пісочної психотерапії. Великий терапевтичний ресурс описаної техніки пояснюється насамперед, властивостями сипкого матеріалу - маної крупи, які  збігаються з властивостями піску.

     На реабілітаційних заняттях програми психологічної підтримки впроваджується  використання  різних видів терапій, таких як гудзикова терапія, тістопластика, пісочна терапія тощо. Але вихованцям до вподоби  манна крупа , як образотворчий матеріал в арт-терапії. Саме манна крупа  має  приємні кінестетичні відчуття, спонукає до створення нетипових спонтанних образів.  Вихованцям подобається,  що майбутній  образ можна зруйнувати  чи доповнити   всупереч бажанням автора.

Таким чином пропонована арт-терапевтична техніка, що заснована на роботі з манкою сприяє розвитку комунікативних навичок, творчої уяви, спонтанність у вираженні емоцій та почуттів, пошуку власних енергетичних  ресурсів, спрямованих на дослідження не тільки внутрішнього світу людини, але і системи його відносин із світом. Вона може бути розширена за рахунок застосування й інших вправ відповідно до поставлених завдань, віку та індивідуальних особливостей його учасників. Її застосування буде корисним і матиме терапевтичне значення як в індивідуальній  так і груповій роботі.

ЧИМ БІЛЬШЕ МОВ ЗНАЄ ЛЮДИНА, ТИМ ВОНА БАГАТША

Кажуть: «Скільки ти знаєш мов — стільки разів ти людина!» За допомогою мови ми виражаємо свої дум­ки, спілкуємося. Без знання мови неможливо вивчити історію народу, його побут, досвід, звичаї та традиції. им більше людина знатиме мов, тим більше у неї буде друзів різних національностей, тим краще вона зможе засвоїти будь-яку інформацію.

Артур Цицюрський  голова Барського районного культурно-освітнього товариства поляків  у Барському районі запропонував дітям та молоді з функціональними обмеженнями вивчати польську мову. Ідея сподобалася всім, адже щоб краще пізнати світ, треба знати не лише свою рідну мову, а й мови інших народів.

Протягом шести років у  Центрі реалізують  питання з метою зміни життя на краще, вчити творити і радіти, реалізовувати бажану дійсність, спілкуватися на рівні екосистеми, використовуючи різні засоби.

Майже рік «еверестівці» пізнають польську мову завдяки волонтеру Польщі  Мальгожаті Михальській. Знайомляться із традиціями  польського народу, трудовими  здобутками, звичаями  та природою  їхнього краю. Та в свою чергу з великим захопленням діляться знаннями про звичаї та традиції нашого рідного краю, які наполегливо здобувають на заняттях з програми «Соціально – середовищної орієнтації». Під час таких занять  вихованці все більше дізнаються про схожість наших культур, що історично пов’язані між собою.

Людство не може існувати без мови — найголовні­шого засобу спілкування. Без неї ми не зможемо вира­жати думки, вивчати досвід минулих поколінь, пере­давати свої знання іншим.

Мова — найвищий дар людини. З перших днів свого життя людина чує рідну мову — мелодійну, ла­скаву, ніжну, багату. Чим досконаліше людина во­лодітиме мовою, тим більше засвоїть знань, тим кра­ще розвине свої здібності.

Перед Богом на колінах мати, а насправді воїн на коні!

  Мати... Це перше слово яке з радістю та усмішкою вимовляє дитина. Мати - корінь життя, це та квітка, промінь якої ніколи не в'яне, а розцвітає все ясніше з плином літ.   Вона вчить нас людських правил, оживляє наш розум. Скільки спогадів і тепла таїть це магічне слово.

   З ледь відчутним весняним подихом до нас приходить чудове жіноче свято - 8 Березня. Цей день несе у світ ніжність та красу, залишаючи весняне тепло у серцях жінок. У Центрі «Еверест» вітали матерів  дітей з функціональними обмеженнями. 

   Директор Центру  Тетяна Марущак привітала  все  жіноцтво зі святом і  зупинилась детальніше на долі матері, що виховує дитину з функціональними обмеженнями.  Порівняла молитву такої  матері з силою зорепаду у постійній боротьбі за здоров’я своєї крихітки. Така  мати завжди сильна, завжди готова до бою із недугою , завжди залишається воїном на коні. « Без вас, дорогі жінки, не було б стільки світла,  любові і тепла.  Адже усе найдорожче, що є у нашому житті - щастя, радість, надія, кохання, пов’язане з жінкою».

    Хвилюючим моментом свята було вручення матусям подарунків  виготовлених їхніми дітьми.   Разом із   друзями  волонтерських загонів "Дзвіночок" та "Еверест" вони  підготували для своїх рідних святкову програму.

Після  свята відбувся круглий  стіл за участю батьків, членів громадської організації «На крилах віри» та працівників  Центру «Еверест», де розглядалися наболілі питання з правової діяльності.